Питання структуризації процедурного забезпечення в аудиторській практиці

Abstract

Оновленим Законом України “Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність в Україні” внесено зміни щодо впровадження, нагляду за аудиторською діяльністю й наближено вітчизняну аудиторську практику до європейських вимог . Фінансова звітність суб’єктів господарювання в усіх суттєвих аспектах має відповідати вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим встановленим вимогам . Аудит фінансової звітності як аудиторська послуга націлений на висловлення незалежної думки аудитора щодо такої звітності . Це реалізується через упровадження певних аудиторських процедур . У статті надано визначення, що таке процедура . Процедура розглядається як взаємопов’язана або офіційно встановлена послідовність (чи порядок, чи алгоритм) будь-яких дій, будь-якої діяльності . Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг видання 2020 року (далі – МСА) надають перелік процедур для кожного зі стандартів . Проте автори доводять, що практика аудиту потребує структуризації процедур за етапами аудиту: підготовчим, планування, виконання завдання, завершальним . Саме для цих етапів на підстава аналізу МСА виокремлені аудиторські процедури . Так, підготовчий етап вимагає таких процедур, як оцінка, запит, керівництво, нагляд та огляд завдання . Автори зауважують, що процедури керівництва, нагляду та огляду виконаної роботи здійснюється на всіх етапах аудиту . Етап планування потребує оцінки ризиків, а його процедурним забезпеченням є запит, спостереження та інспектування, аналітичні процедури оцінки ризиків . На цьому етапі також здійснюється планування подальших аудиторських процедур для збору доказів щодо фінансової звітності у відповідь на оцінені ризики . Етап виконання завдання потребує застосування тестів заходів контролю і процедур по суті (тестів деталей та аналітичних процедур по суті) . Останні за МСА охоплюють: інспектування, спостереження, зовнішнє підтвердження, повторне обчислення (перерахунок), повторне виконання/ тестування заходів контролю, аналітичні процедури, у т . ч . використання моделі прогнозування . На завершальному етапі здійснюється оцінка аудиторських доказів (акумулювання викривлень, виявлених під час аудиту, оцінювання впливу невиправлених викривлень на фінансову звітність), подаються запити управлінському персоналу суб’єкта господарювання, звітність якого перевіряється, проводиться коригування рівня суттєвості (за необхідності) . Структуровані за етапами процедури дозволять практикуючим аудиторам зібрати достатні та прийнятні докази, які стануть підґрунтям аудиторської думки щодо фінансової звітності .