Трансформації регіональних ринків праці України в умовах війни

Abstract

Актуальність дослідження обумовлена поглибленням регіональної диспропорційності ринку праці України . Сучасні трансформаційні зрушення на ринку праці України супроводжуються радикальними змінами, які мають стихійний характер і дестабілізуюче діють на трудоресурсний потенціал та дотримання соціальних стандартів та гарантій у сфері праці . Метою статті є дослідити сучасні трансформації ринку праці в регіонах України, спричинені впливом російсько-української війни . Дослідження здійснено за використання порівняльного аналізу, статистичних методів та аналізу даних, які використано для оцінки трансформації пропозиції робочої сили та попиту на неї в регіонах України у 2014 і 2023 роках . Зокрема, на основі коефіцієнта рангової кореляції Спірмена, коефіцієнта нерівномірності розподілу, оцінки ступеня істотності відмінностей двох структур за критерієм JR, проведено аналіз трансформацій регіональної, гендерної структури пропозиції робочої сили та попиту на неї . Встановлено наявність значних структурних зрушень в регіональній структурі пропозиції робочої сили і насамперед у прифронтових регіонах, м . Києві та Київській області; встановлено зростання асиметричності розподілу безробітного населення під тиском процесів переміщення громадян . Оцінка гендерної структури пропозиції робочої сили дала можливість виокремити три групи областей: перша містить 18 регіонів із тотожними із середньоукраїнським показником структурами; друга охоплює чотири області з низьким рівнем відмінностей із середньоукраїнським показником та обмеженою сферою застосування праці; до третьої належать області з істотним рівнем відмінностей із середньоукраїнським показником та звуженою місткістю ринку праці внаслідок близькості лінії фронту . Обґрунтовано основні напрями мінімізації негативного впливу регіональної диспропорційності ринку праці, до яких належать: створення та відновлення робочих місць у безпечних для проживання територіальних громадах України з метою забезпечення безробітного населення робочими місцями у формальному секторі економіки та повернення мігрантів з-за кордону; розробка механізмів та обґрунтування інструментів регулювання територіальної мобільності та руху робочої сили між трудодефіцитними і трудонадлишковими ринками праці; стимулювання перекваліфікації та навчання професіям, що користуватимуться попитом у коротко- і середньостроковій перспективі .