Витрати на наукові дослідження і розробки: методологічні засади розрахунку та світові тенденції фінансування наукової сфери

Abstract

Стаття присвячена актуальними питанням фінансування наукових досліджень і розробок (НДР) . Обґрунтовано, що витрати на НДР є одним із основних інструментів науково-технічної та інноваційної політики держави, які сприяють посиленню технологічної незалежності країни, її сталому розвитку та національній безпеці . Хоча питання фінансування НДР є предметом досліджень зарубіжних і вітчизняних науковців та економістів-практиків, зміни у світових тенденціях щодо джерел фінансування витрат за секторами, видами робіт, галузями наук та у територіальному розрізі потребують подальшого поглибленого дослідження . У статті розглянуто основні показники, що використовують для аналізу витрат відповідно до Керівництва Фраскаті, яке є методологічною основою зі збирання статистичних даних та підготовки звітності щодо вимірювання ресурсів та результатів НДР . Використання єдиної системи базових визначень і класифікацій, загальних підходів до вимірювання ресурсів та результатів НДР надає можливість проводити коректні та якісні міжнародні порівняння . Визначено країни – світові лідери з фінансування наукової сфери . Перше місце займають США, частка яких становить 42,1% у загальному обсязі світових витрат на НДР . На другому місці Китай (17,8%), який спромігся обійти країни ЄС-27 (17,5%) . Висвітлено найважливіші світові проблеми й тенденції інвестування в НДР . Проаналізовано та порівняно основні фінансові показники витрат на НДР для України та інших країн світу . Результати досліджень підтверджують, що наука стала масштабною сферою економічної діяльності, яка з кожним роком потребує все більших фінансових ресурсів . Розглянуто напрями зусиль країн – світових лідерів з інвестицій в НДР щодо покращення інституційних механізмів ефективного фінансування наукової сфери . Окреслено деякі проблеми, що мають місце в Україні, та запропоновано рекомендації для їх вирішення .